 Європейський Союз справедливо вважає першочерговим завданням покласти край газовій суперечці між Росією і Україною, що примусила мільйони жителів Європи відчути брак палива.
Проте зараз не менш важливо для нього почати здійснювати енергетичні реформи, що давно обговорювалися, які обмежили б ризик нового загрозливого здоров'ю і навіть життю людей зриву постачань в майбутньому.
Криза повинна допомогти 27 країнам-членам переконатися в тому, що підтримувати уразливі держави Центральної і Східної Європи необхідно.
Йдеться не про добродійність. Крупні країни Євросоюзу, що покладаються на двосторонні газові угоди з Росією - тобто, в першу чергу, Німеччина, Франція і Італія - вже побачили, що достатньо серйозна криза постачання може зачепити і їх. Цього разу в числі постраждалих країн опинилася Італія, не дивлячись на близькі контакти між Римом і Москвою. Трохи солідарності повинне укріпити загальну безпеку.
По-перше, ЄС повинен подвоїти зусилля по розширенню транскордонних газових і електричних зв'язків, щоб багаті енергією країни могли підтримувати бідні. Головне питання тут навіть не в грошах, а в тому, що енергетичні компанії, побоюючись втратити частку ринку, не хочуть вкладати в будівництво повноцінних сполучних трубопроводів.
По-друге, йому слід диверсифікувати джерела постачань. 'Газпрому' - контрольованій державою російській компанії-монополісту - належить 25 відсотків європейського ринку, причому 80 відсотків його газу проходить через періодично нестабільну Україну. Оскільки запаси газу в Північному морі скорочуються, Євросоюз повинен розвивати зв'язки з Північною Африкою, Близьким Сходом і Каспійським басейном (зокрема йдеться про планований трубопровід Nabucco). Оскільки завершення нових трубопроводів займе не один рік, ЄС потрібно активніше будувати термінали для зрідженого газу, причому для цього слід, якщо необхідно, привертати засоби не тільки приватних компаній, але і державні: енергетична безпека - питання життєво важливе для суспільного блага.
По-третє, поточна криза - чудовий аргумент на користь збільшення інвестицій в поновлювані джерела енергії і атом.
По-четверте, Євросоюз не повинен упускати можливості підсилити економію енергії, особливо в Східній Європі, де еквівалент мільярдів кубометрів газу витрачається щороку на енергетично нераціональні будинки, офіси і заводи.
Завдяки своїм найбільшим в світі запасам газу Росія і надалі гратиме важливу роль на енергетичному ринку Євросоюзу. У європейських імпортерів немає вибору, співпрацювати з "Газпромом" чи ні. Проте вони також неминуче повинні знижувати ризики, пов'язані з цією співпрацею.
Дата публікації - 12 січня 2009 |
